Українське суспільство знає Валерія Шевчука як видатного майстра психологічної та готичної прози, публіциста, літературознавця, історика, дослідника і перекладача сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури, основоположника національного літературного бароко, громадського діяча.
Видатний сучасний український письменник-шістдесятник народився 1939 року в Житомирі.
Він був людиною не публічною, тому маємо користуватися інформацією з нечисленних інтерв’ю та звертатися до автобіографії «Сад житейських думок, трудів та почуттів».
«У мене батько швець, я Шевчук натуральний – тобто, син шевця. Мати в мене трошки шляхетнішого роду, златинена українка»
Саме мати долучила синів до читання. Письменник згадує, що малим дуже любив мандрувати та постійно губився, «мене називали брехунцем, через мою здатність фантазувати».
Здобувши вищу освіту у Київському університеті, працював журналістом у житомирській газеті «Молода гвардія».
«У 1962-му я вийшов, так би мовити, в пресу українську зі своїми першими оповіданнями, які друкувалися і чомусь привертали дуже велику увагу»
Автор цих творів зазнав жорсткої критики та мусив писати «в шухляду»:
«Десять років по тому мене не друкували. Тільки десь за кордоном щось виходило. Я втрапив у такий собі “чорний список”.
Почасти це зумовило зосередження митця на науковій діяльності: дослідник видав низку творів давньої літератури в перекладах сучасною українською мовою, серед них спадщина Івана Вишенського, Григорія Сковороди; з питань історії – працю «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII століть» у 2 томах, монографію «Козацька держава»; збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона»; відомі літературознавчі праці «Дорога в тисячу років», «Муза Роксоланська» та близько 500 наукових і публіцистичних статей.
Письменник – лауреат численних літературних премій. За роман «Три листки за вікном» отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка. Заслужений діяч польської культури. Автор 167 опублікованих книжок. Твори письменника перекладено 22 мовами світу.
З 1988 року Валерій Шевчук – був ведучим історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України, циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство», викладав у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка.
Ця творчо обдарована людина мала особисту програму:
«повернути українській літературі її загальнолюдське обличчя. Аби воно входило в світовий спадок як справжня культура справжнього народу»
Валерій Олександрович «не втратив свого часу і життя», та керуючись талантом «свою місію в цьому світі та житті виконав», створивши величезний кількісно, різноплановий та якісний доробок, який гідно поцінований сучасниками.
До речі, в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка 2011 року була започаткована українська літературна премія імені Валерія Шевчука (Премія Шевчука). Ця творча відзнака щороку надається авторам за найкращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік.
Митець відійшов у Вічність 6 травня 2005 року.
(Використано інформацію з відкритих джерел)
Ольга Чирик, бібліограф ЦБ ім. М. М. Коцюбинського Чернігівської міської комунальної ЦБС.