Мала нагоду познайомитися із ранньої творчістю однієї з улюблених сучасних українських письменниць.
“Жінки їхніх чоловіків” — цикл оповідань, барви яких вдало підкреслюють ілюстрації Олени Стельмах.
“Старі люди” — повість, що охоплює теми молодості та старості, скінченності життя та його неповторності.
Ця книга, яку видали в 2023 році, об’єднує ранню прозу Софії Андрухович. Про це я дізналася вже в процесі читання, коли пішла дещо подивитися у пошуковику, і дуже здивувалася. Зазвичай, під час ознайомлення з ранньою творчістю автора та порівняння його минулої роботи із теперішньою, відмічаєш для себе його зростання як письменника.
Але тут інакший випадок. Для мене найперші, і подальші, і нинішні твори Софії Андрухович — однаково прекрасні. Вони про відвертість, якій немає меж! Укотре зробила для себе висновок: письменниця щиро захоплюється людиною як такою. Адже лише щирий інтерес, помножений на талант, дає змогу пропонувати читачам прозу з детальними й до неможливості влучними описами фізичного й духовного, приємного та такого, від якого хочеться негайно відвернутися, вічного й короткострокового, життєствердного й трагічного, теперішнього й минулого.
Часто доволі важко вловити ті миті у творах, коли реальність переходить у вигадане, коли якась буденна річ виявляється символом, а людина — явищем. Після прочитання творів Софії Андрухович завжди залишається чимало невідомого. Навіть якщо буквально все виявилось химерним, незрозумілим, повністю відірваним від реальності, констатуєш для себе: самі тексти подарували величезне задоволення, адже вони живі до неможливості, не вимучені, не затерті, не написані заради того, щоб видати та продати. Принаймні це особисто мої враження та думки.
Цитати:
“Пси і ровери роблять мене щасливою — хоч і накоротко, зате регулярно і по-справжньому. Я побоююся машин, боліт, мертвих роздушених жаб, а найдужче — людей. Але псам і роверам я довіряю.”
(“Роверандум”)
“Уже тоді, під час нашої першої зустрічі, навколо неї кружляли ангели смерті. Усвідомлення цього прийшло до мене, звісно, набагато пізніше, місяць чи два до того, як я випадково довідалася. Точніше, спочатку з’явився смуток, така чиста красива печаль, яка кожен найпростіший спогад наповнює знаками і натяками, кожен пригаданий рух набуває раптом абсолютно нового значення, кольори стають настільки насиченими, що їх можна вишкрябувати ложкою та їсти, як густу тягучу начинку, а промовлене видається готовим сценарієм, наче співрозмовникам наперед було відомо, яка фраза прозвучить через три з половиною хвилини, кожне слово має власне місце, і боронь боже зруйнувати цей порядок.”
(“Ізабелла”)
“Він допомагав схуднути, відновлював подружнє благополуччя і готував до перемоги спортсменів. Ти не мусиш посісти перше місце, та й друге тобі ні до чого, казав він якомусь хлопцеві зі стрибків у довжину, займи третє — і все буде ок. Доктор Еріксон знав, що коли хлопець відразу виграє золоту або срібну медаль — його кар’єрі капут. Усе мусить відбуватися поступово. І той виграв бронзову. Таким чином доктор Еріксон наказав йому взяти срібну і золоту на двох подальших змаганнях. Здається, той хлопчина навіть став потім олімпійським чемпіоном. Такий-от Микола Чудотворець.”
(“Червоне з білими квітами”)
“Я вмію дратувати людей, я вмію псувати найпіднесеніші настрої. Коли спостерігаю, як через мене з обличчя сповзає усмішка, як у когось нервово починають тремтіти руки, а лице перекривлює пригнічена гримаса, почуваюся так добре, така ніжність і гармонія розпливаються тоді моїми венами, кров стає теплішою та густішою, як шоколад. Вона навіть пахне крізь шкіру, ніби какао.”
(“Блер вітч проджект”)
“Курорт Яремче. Обожнюю провінційні містечка, які притягують туристів. Обожнюю туристів. Я очолю гурток туристів, які будуть їздити в різні курортні місця, щоб подивитися на туристів, — охоче пояснила Марта.”
(“Старі люди”)
За можливість прочитати “Жінки їхніх чоловіків. Старі люди” дуже вдячна Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система
.
Цей примірник Софія Андрухович подарувала бібліотеці 15.03.2024 під час творчої зустрічі, у якій брали участь автори PEN Ukraine.
Я цей захід, разом із десятками зацікавлених людей, також відвідувала, і мала лише одну претензію: час у спільноті сучасної української інтелігенції минув надзвичайно швидко.