Знайшла минулого місяця на віддаленій поличці бібліотеки цю невелику книгу Руслана Горового. Збірку видали 10 років тому.
Книга містить короткі оповідання про людей та про їхні життя. Історії — дуже різні. Їхні герої намагаються долати особисті трагедії, розмірковують про минуле та плин часу, згадують тих, кого кохали та втратили, жертвують всім заради мрії, падають в обійми відчаю та невідворотного…
Люди — різні та їхні долі також різні. Автор не дає їм оцінки. Просто описує все так, як є…
Цитати:
“Коли тобі двадцять, душа і тіло не конфліктують, бо ти молодий і сповнений планів. В тебе багато амбіцій і майже немає вимог до життя. Це потім все змінюється. Планів дедалі менше, а вимоги до життя збільшуються.” (“Динозаври”)
“Скільки Антон себе пам’ятав, мати, неначе тінь, слідувала за ним по життю. Досить було перечепитись за дрібний камінчик або невдало з’їхати на санках зі снігової кучугури, як наступної миті поруч з’являлась мати.– О, Антончик знову впав, мама соплі зараз витре! — глузували з нього однолітки.У такі хвилини Антон міцно стискав зуби й кулаки, щоб не зірватися. А коли пішов у ріст, хлопці вже відверто побоювалися кпинити. Однак повсякчас, коли щось траплялося і мати з’являлася поруч, він чув десь ззаду приглушений регіт. ” (“Мама”)
“...друзі — це такі ненадійні створіння. Доки у тебе все гаразд — вони поруч. А тільки якась біда, то всі, як таргани, — чужа болячка нікому не потрібна.” (“Філософія”)
“ — Дивись! — Ромчик побачив рядок цифр. — Ось моє життя. Називається “Дахау”. Я слабенький був, після голоду так і не оклигав повністю. Тож мене туди й кинули. А Марусю бауер забрав на роботу. — А ти ніколи не казав, що у тебе була сестра… — Тому й не казав, що у мене немає сестри. Вже немає. Пішли на вулицю, трохи перепочинемо.
Ромчик вийшов за дідом, сів поруч. Дід знову закурив. — Її німці вбили? — Ні, — дід затягнувся так сильно, наче хотів проковтнути цигарку, — наші.” (“Sapienti sat”)
За можливість почитати книгу дякую Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система