Давно хотіла почитати книгу про шістдесятників, важливість якої, особливо, сьогодні, неможливо переоцінити. Це літературна праця, присвячена українським діячам культури. Євген Сверстюк, Лесь Танюк, Алла Горська, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Іван Дзюба, Іван Драч, Василь Стус, Ліна Костенко… На цьому перелік не закінчується.
Автор упродовж десяти років працював над створенням цієї книги, яку потрібно читати кожній і кожному. Принаймні задля того, щоб не розповідати, про те, що в нашій літературі все просто, зрозуміло та й, взагалі, немає чим цікавитися. Правду з пластів радянської пропаганди до сьогодні відкопують наші дослідники й подають її нам – людям, які прагнуть ЗНАТИ.
На сторінках книги читач знайомиться з особистостями шістдесятників у розрізі їхньої громадської діяльності й боротьби із системою. Також не можна не помітити акцент на тому, що ці діячі були дітьми війни, адже Друга світова якраз припала на їхнє дитинство. Значну роль у становленні особистостей, готових до боротьби, відіграла одна із найтрагічніших сторінок історії України — Розстріляне Відродження…
Куренівська техногенна катастрофа 13 березня 1961 року, історична зустріч у стінах Львівського університету в травні 1962 року, Биківнянські знахідки в серпні 1962 року, мовний інцидент у Горлівці в грудні 1962 року, пожежа в публічній бібліотеці АН УРСР у травні 1964 року (а у травні 2024 року ворожі ракети знищують друкарню “Фактор Друк” у Харкові) — всі ці події посилювали силу опору окупантському радянському режиму, надавали рушійної сили боротьбі за Україну та українську ідентичність. Зрештою призвели до формування дисидентського руху.…
Боротьба за Україну триває й сьогодні. Вона ніколи й не припинялася.
Цитати з книги:
“Сверстюк пояснив мені свою логіку. Говорити треба завжди. Намагатися достукатися до людей навіть у вкрай, здавалося б, безнадійних ситуаціях. Звичайно, хочеться, щоб тебе почули одразу тисячі й мільйони. Але навіть якщо почує одна людина, якщо одну-єдину людину ти зможеш переконати чи підштовхнути до самовдосконалення — це вже дуже цінно. Для цього не можна шкодувати зусиль. Бо кожна людина — величезна цінність сама собою.”
“Євген Сверстюк колись написав: “Життя визначається питаннями, які ти поставив там, де звично було мовчати. Кроками, які ти робив проти течії. Світлом, яке ти засвітив серед темряви і посеред нарікань на темряву. Які питання ставив своєму часові? Чим ти зупиняв юрбу, яка летіла за вітром? Як ти будив сонних? Як ти боровся із застійним морем байдужих і теплих?”
“...однак вірш “Коли помер кривавий Торквемада” встиг справити неабияке враження у суспільстві. Деякі дослідники вважають, що саме від публікації цього вірша Дмитра Павличка варто брати відлік початку “шістдесятництва”.
“17 липня 1961 року в “Літературній газеті” опублікували поему Івана Драча “Ніж у сонці”. Ця подія стала знаковою для шістдесятництва як літературного феномена. Саме Іван Драч був тим, хто творив імпульси нової української поезії на початку 1960-х років.”
“Зрештою, мова була і залишається чи не головним фактором національної ідентичності, тому для шістдесятників “мовне питання” поставало особливо гостро, оскільки творення національної культури було головним полем їхньої діяльності.”
“А війна з Шевченком — це тільки частина війни з українською культурою й українським народом. Спалення україніки в публічній бібліотеці — також частина цієї війни. Ми знаємо, що народ — безсмертний, його не задушиш, не спалиш його духу. Звісно, коли в народі є дух боротьби. Але коли немає того духу — він стає мертвим. Не втішаємо себе істиною про безсмертя народу — його життя залежить від нашої готовності постояти за себе!”
За можливість прочитати цю надзвичайно цінну для кожної людини, якій небайдуже, книгу я дякую Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система
#АМЧитає #ЗаразЯЧитаю #NowImReading