130 років тому народилась українська громадська діячка, письменниця, перекладачка, журналістка, борчиня за незалежність України у XX столітті — НАДІЯ СУРОВЦЕВА.

Вона стала першою в Європі жінкою, що мала ранг посла, першою українкою, яка захистила докторську дисертацію у Відні та отримала науковий ступінь доктора філософських наук. Викладала у Віденському вищому навчальному закладі. Брала активну участь у міжнародних політичних рухах. Працювала у Міністерстві закордонних справ Української Центральної Ради. Мала хист до дипломатичної роботи та входила до складу української делегації на Паризькій мирній конференції (1919-1920). Була помічником М. Грушевського, колегою О. Довженка, В. Винниченка та М. Бажана. Саме за її спогадами О. Солженіцин писав свій «Архіпелаг ГУЛАГ».

Вона активно займалася перекладацькою діяльністю: українською вийшли твори світової класики, зокрема «Айвенго» Вальтера Скотта, «Лорд Фаунтлерой» Френсіс Годґсон Бернет, «Цвіркун у запічку» Чарльза Діккенса. Працювала також із французькими текстами. Зокрема, переклала історичне дослідження про парк «Софіївка». Також писала публіцистику, співпрацювала з українською та закордонною пресою, писала свої художні тексти. Серед її творів: п’єса «За ґратами» та збірка новел «По той бік» (не видана за життя).

За відмову співпрацювати з КДБ її заарештували і запроторили до в’язниці. Надія Суровцева 30 років з 1927 по 1957 рік провела в тюрмах та засланнях, але шкодувала лише про те, що мало зробила для України.

«Не того мені жаль, що я зазнала мало щастя, а того що не змогла зробити багато для своєї Батьківщини, що змарнувала сили тільки на одне — витримати».

Надії Суровцової нагадує про покоління українських інтелектуалів, які формували державу, культуру й думку. Її голос, збережений у спогадах і текстах, сьогодні звучить як свідчення доби та дороговказ для майбутнього.

За роки Незалежності вона була видана лише один раз: видавництвом ім. Олени Теліги у 1996 році. Ця книга є у фонді нашої бібліотеки.

2025 році видавництво «Комора» видало двотомні мемуари Надії Суровцової, які детально розповідають про життя діячки та аналіз української доби великих змін:

СУРОВЦЕВА Н. СПОГАДИ. – К.: ВИДАВНИЦТВО ІМ. ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, 1996. – 432С., ІЛ.

Надії Віталіївни Суровцевої продиктовані, як вона пише, «потребою правди», і розраховані на майбутнього дослідника епохи та кожного, хто захоче щось знати про минуле життя. Вона розповідає не тільки свій тюремний і табірний досвіди, а й життя до ув’язнення: час «до» «Літопис недовгого щастя» та «після» «По той бік».

Це унікальний зразок жіночої літератури nonfiction, який фіксує шлях молодої жінки на Голгофу (тюрми, табори). Авторка фокусується не тільки на власних почуттях і розмислах, а й на побуті, людях, котрі були поруч, та їх історіях. Шлях на «Голгофу» для Надії Суровцової – це й безупинне загартовування власного характеру, прагнення «випити чашу до дна» в нових випробуваннях.

Михайлина Коцюбинська в спогаді про цю непересічну жінку пише: «Перед тобою людина, що її хочеться «читати», мов цікаву книжку, вона багато бачила, багато пережила і все, що знає, ладна віддати тобі – бери, запам’ятовуй, учись. Людина мудра, з чіткими моральними орієнтирами, з твердою життєвою позицією і на диво молода душею»

#відділ_обслуговуванняЦБ_ЦБС #Книга_з_фонду #Видатні_постаті #Надія_Суровцева