2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм. А я минулого місяця прочитала книжку, написану від імені хлопця з аутизмом, тож це нагода розповісти про неї.
“Мене звати Крістофер Джон Френсіс Бун. Я знаю всі країни світу, їхні столиці, а також прості числа до 7057”
Так представляється читачам головний герой. А історія починається з того, що він знаходить мертвого сусідського собаку й вирішує розслідувати, хто ж його вбив. Це рішення врешті призводить до шокуючих відкриттів, пригод і змін у сімейних стосунках.
Найбільша цінність роману в тому, що він написаний від імені хлопця з аутизмом. Який дуже детально, прискіпливо й докладно намагається пояснити читачам себе, свій внутрішній світ та своє сприйняття навколишнього світу. Гадаю, це найдієвіший спосіб якось пояснити нормотиповим людям, що таке аутизм. Бо це просто інший світ. Автор робить це дуже переконливо.
Дія відбувається в Англії, в маленькому містечку у 1990-ті. Там є школа для дітей з особливостями розвитку, й це велике щастя для Крістофера, бо в школі працюють вчителі, які приймають його таким, який він є і вчать взаємодіяти зі світом. Чого не можна сказати про його батьків.
Насправді це дуже сумна історія про емоційно незрілих людей, в яких народився ненормотиповий син, що стало трагедією для подружжя. Бо коли дорослі люди не в змозі ні зрозуміти ні приборкати власних емоцій, як вони дадуть раду з аутичною дитиною? Отже це історія не терпіння, не самопожертви, не щоденної важкої праці. Це історія трьох травмованих людей, які не вмозі жити разом пропри те, що люблять одне одного.
А хто ж вбив сусідського пса? Крістофер дізнався, й саме це стало відправною точкою його пригод і зрештою дорослішання.
Книжку брала в Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система і вам рекомендую.