Сміливий та відчайдушний вчений з світовим ім’ям #Йосип_Рапопорт (14.03.1912 – 31.12.1990) мав дуже непростий характер, який інколи йому допомагав, а інколи навпаки перешкоджав стрімкій кар’єрі талановитого новатора-вченого.
Народився Йосип у єврейській родині в нашому місті 110 років тому, 14 березня 1912 року. Ще у школі він дивував вчителів своїми здібностями, цікавився хімією, біологією, легко йому давалися мови, він міг вільно спілкуватися майже двадцятьма. Легко вступив до Ленінградського університету і відразу показав себе наполегливим та творчим науковцем. На початку другої світової війни він вже досвідчений вчений був готовий захистити докторську дисертацію. Захист був призначений спочатку на 17 червня 1941 року, а потім, за відсутністю кворуму, перенесена на 28 червня, та замість захисту 29 річний вчений пішов воювати, хоча й мав бронь.
Він був не лише талановитим вченим, а й хоробрим воїном, не боявся брати на себе відповідальність за підлеглих. Декілька разів був поранений. У 1943 став слухачем прискореного курсу начальників штабів Військової академії імені Фрунзе і у цьому ж році захистив докторську дисертацію, написану ще до війни. Проте відмовився від наукової роботи і поїхав на фронт. Побратими розповідали, що він їм допомагав писати листи додому, сперечався з начальством, відстоював інтереси солдат. Його тричі представляли на звання Героя Радянського союзу і тричі його характер заважав йому отримати високу нагороду. Справедливість, честь та правда завжди були для нього головнішими чинниками поведінки при будь-яких обставинах.
Після війни він знов повернувся до улюбленої наукової роботи. Та й там було не все так просто. Рапопорт займався генетикою та не всі розуміли що це таке. У 1948 році відбулася сесія ВАСХНІЛ і він був єдиним, хто виступив проти відомого на той час вчення Лисенка, за що втратив роботу та був виключений з партії. І лише у 1965 році генетика був визнана наукою, Рапопорт нарешті повернувся до улюблених експериментів у цій галузі. За свої винаходи колишній комбат отримав два ордени Червоного Прапора, звання Героя Соціалістичної праці, став членом-кореспондентом Академії наук та лауреатом Ленінської премії. На початку шістдесятих років Нобелівський комітет повідомив радянським властям про висунення кандидатури Рапопорта (спільно з Шарлоттою Ауербах, яка незалежно від Рапопорта також зробила це відкриття) на Нобелівську премію за відкриття хімічного мутагенезу. Рапопорт був викликаний у відділ науки ЦК КПРС і йому було запропоновано подати заяву про відновлення в партії для того, щоб влада не заперечували проти присудження йому премії. Присудження премії було відхилено, тому що Рапопорт не став відновлювати своє членство в партії. Блискуче досягнення генетики ХХ ст. так і не відзначили найвищою науковою нагородою. А тим часом хімічний мутагенез був ледь не єдиним розділом світової генетики, де радянський учений, після знищення цієї науки в 1948 р., зумів зберегти для своєї Батьківщини провідне становище. І Нобелівська премія з хімії взагалі нікому у той рік не була присуджена.
Самовідданий вчений не знав, що таке відпочинок і працював до останнього подиху. 25 грудня 1990 був збитий вантажівкою при переході дороги і 31 грудня помер у лікарні.
Його відкриття хімічного мутагенезу й сьогодні має велике значення і широко використовується в науці. А ім’я Йосипа Рапопорта записано золотими літерами в історію науки.
Маргарита Бордонос.