Познайомилась з творчістю Хуліо Кортасара, аргентинського письменника, який жив і творив у двадцятому столітті. В Україні його проза не на піку популярності. Переклад українською з’явився відносно нещодавно. Над ним працювали Олександра Лактіонова та Інна Адруг.
Робота тривала впродовж складних для світу, а потім — лише для України, часів. Додаю покликання на статтю, присвячену книзі:https://suspilne.media/…/234962-pid-obstrilami-ta-v…/
Не полінуйтесь перейти й почитати. Це історія про натхнення і мрії, які не вдалося зруйнувати навіть кривавому вторгненню і окупації.
“Бестіарій” — збірка оповідань.
Перше називається “Захоплений дім”. Саме цей твір мене вразив найбільше. Тут автор розповідає про брата й сестру, чиє житло з усіма дорогими серцю речами захопила невидима, але грізна істота.
“Перші дні здалися нам важкими, тому що в захопленій частині в нас залишилось багато всього, що ми так любили.”
“Ми залишились у чому були. Я пригадав про п’ятнадцять тисяч песо в шафі своєї спальні. Та було вже запізно. Оскільки в мене залишився наручний годинник, я зауважив, що була одинадцята вечора. Я обійняв Ірене за талію (здається, вона плакала), і ми вийшли надвір. Мені стало сумно, і перш ніж піти, я ретельно замкнув вхідні двері й жбурнув ключа в каналізацію. Навряд чи якомусь волоцюзі заманеться лізти грабувати дім цієї пори. Та й дім вже захоплено.”
Гадаю, не потрібно уточнювати, чому саме це оповідання викликало сльози, які вже давно накопичилися від моральної втоми. Я вкрай нечасто плачу над книжками. Але “Захоплений дім”… Він не може залишити байдужість в душі тих, хто вже втратив або знаходився на грані втрати дому, однак минулося. Поки що.
У прозі, яка увійшла до збірки, можна зустрітися зі звичним плином життя з його драмами, втратами й складними взаєминами зі світом, що оточує. Однак основна особливість творів — це ледь помітне й несподіване зникнення межі між реальним і потойбічним, таємним, моторошним, магічним. Невеличка книга всього на 145 сторінок вміщує дуже багато. Швидко читати її не вдається, адже одне оповідання — це окремий світ, який неможливо осягнути з першого разу. Занадто вразливим особам з цією книгою варто бути обачними.
В одному з оповідань головний герой періодично блює білосніжними кроленятами й читач отримує нагоду дізнатися, що відчуває оповідач тоді, коли в горлі з’являється густий пух з вушками.
А от як описаний головний біль (цефалея) в іншому оповіданні:
“Череп стискає мозок, ніби сталевий шолом, — гарно сказано. Щось живуче крокує по колу всередині голови. (Виходить, що дім — це наша голова, ми відчуваємо кружляння, а кожне вікно — це вухо супроти завивання манскупій там, назовні.). Голова і груди сковані залізними обладунками. На тімені залізо, розжарене аж до червоного.”
В оповіданні “Цирцея” нам розповідають про дівчину, яка пережила втрату нареченого й почала відволікатися від втрати приготуванням цукерок та лікерів.
Однак на уривку:
“Місячне світло впало просто на білясту масу таргана, його роздягнене тіло в шкірястому покриві, а навкруги, перемішані з м’ятою і марципаном, шматочки лапок і крил, порох перетертого панцира.”
стає зрозуміло… до чого тут Цирцея.
Реалістичні описи живих істот знаходимо в оповіданні “Бестіарій”, звісно ж, де поруч з мешканцями будинку живе тигр.
Однак в оповіданні нам показують комах і равликів:
“Формікарій (це мурашник) виник з нічого, огорнутий хитким півмороком. Ісабель наблизилася до нього зі свічкою. Бідолашні мурахи, подумають, що це сонце зійшло. Коли змогла роздивитися його з одного боку, то аж злякалася: в суцільній темряві мурахи працювали. Вона бачила, як вони снують туди-сюди в такий видимій, такій відчутній тиші. Вони працювали там усередині, ніби й досі не втратили надії вийти”.
От так от: за комахами слідкує людина, а за людиною — тигр.
“Бестіарій” – відмінний вибір для гри з власними почуттями, фантазування, роздумів.
А звідки ви знаєте, що правильно зрозуміли прочитане?
Ніхто вам не надасть цієї впевненості.
Книги Хуліо Кортасара доступні в Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система
Дякую за натхнення!