26 червня вшановуємо пам’ять відомої української письменниці і науковиці, голови Чернігівської письменницької організації (2016 – 2021 рр.). Саме цього дня їй би виповнилося 55 років.

Я у житті все чимось одержима…

Співає ніч самотніми очима,

А світ летить, великий і безмежний,

Розхитуючі душі незалежні.

Пані Ганна залишила світлий слід у наших спогадах.

Майстриня слова, яка поєднала в собі мудрість і доброту, написала багато гарних книг, пісень, була камертоном письменницької організації, активно співпрацювала з бібліотеками, провела багато цікавих заходів, була в журі літературного конкурсу «Книга року», викладачем Безкоштовних курсів української мови, що діяли при бібліотеці. Її вишукана українська мова, її харизма приваблювала співрозмовника з перших хвилин зустрічі.

Ганна Арсенич-Баран родом з Косівщини на Галичині, закінчила філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Так склалася доля, що чоловік приїхав служити до Чернігова. Він у Ганни Василівни священик – настоятель П’ятницької церкви. Чернігів став для письменниці другою батьківщиною і згодом вона напише зворушливий нарис «Мій Чернігів».

За дуже коротке своє життя зробила так багато на ниві української культури, що її неоціненний труд дає і даватиме щедрі плоди.

Ганна Арсенич-Баран належить до тих письменників і науковців, які завжди стоять в обороні української слова.

Вона видала понад двісті посібників з української мови та літератури. Задля утвердження, підтримки і поширення рідного слова започаткувала і була ведучою передачі «Звучи, рідна мово!» на обласному радіо, була авторкою групи про українську мову та культуру мовлення «Плекайте мову» у Фейсбуці та навчала охочих рідної мови на Безкоштовних курсах.

Письменницька спадщина Ганни Василівни невичерпна й багатогранна.

Вона – автор багатьох поетичних збірок, книжок прози, романів: «Тиха вулиця вечірнього міста»(2005) про Івана Мазепу , «Радуйся, Невісто Неневісная»(2018) та «Муська»(2018). Перший роман про життя Богородиці, другий – про долю жінки на тлі історії України. Вона так близько підходить до душі своїх героїнь, що і справді почуваєш, наче б вона сама жила їх життям, сумувала їх сумом і раділа їх щастям. Видала антологію «Молитва небо здіймає вгору»(2011), яка містить понад 3000 текстів українських християнських віршованих молитов, створених поетами ХІХ – початку ХХІ століть та монографію «Мова української християнської віршованої молитви ХІХ – початку ХХІ століть»(2015).

В 2020 році видала перший і найбільший в Україні словник «Українсько-російських міжмовних омонімів», який містить слова, які мають схоже звучання й написання, але різняться в значеннях. Ця книга – скарб, в якому Ганна Василівна зібрала багатство нашої мови.

2021 року вийшли друком збірка тавтограм «Авжеж» та хрестоматія «Література рідного краю. Чернігівщина» – унікальне і ґрунтовне видання про літераторів Чернігівщини. Це остання наукова праця Ганни Василівни.

Творчий злет обірвала смерть…

Непересічна особистість, талановита письменниця, досвідчена науковця.

Вона залишається у пам’яті всіх, хто її знав і любив.

А все те добре і світле, що вона започаткувала, буде жити!