Багатошаровий роман-загадка, сповнений глибиною стосунків між людьми, у тому числі маніпуляціями, газлайтингом, брехнею, а також особливостями життя багатіїв, які керують фінансовими ринками США після Першої світової війни, протиріччями між людьми різних етнічних походжень та ідеологій, пошуками правди там, де вже майже не залишилося свідків того, що відбувалося насправді.
Багато тем об’єднала “Довіра”. Але тут згаданий фінансовий ринок – окремий всесвіт зі своїми законами, який приваблює, створює ілюзію панування та повного розуміння процесів, а потім змінює реальність. Тож хто ким керує: людина фінансами або ж фінанси людиною?
Починається твір розповіддю про подружжя Бенджаміна та Хелени Расків. Чоловік заснував трастову компанію і згодом почав масштабно орудувати на фінансовому ринку. Натомість його дружина могла дозволити собі займатися благодійністю. Однак з жінкою почали коїтися дивні речі: вона втратила сон, упродовж багатьох днів поспіль сиділа в кімнаті, не виходячи, відмовилася від їжі на користь самих лише фруктових соків, вела щоденник. Зрештою чоловік приймає рішення відвезти дружину на лікування до Медико-механічного інституту в Швейцарії. Тут розгортаються певні події, і настає фінал історії.
Але “Довіра” продовжується монологом фінансиста Ендрю Бевла, мемуарами та спогадами письменниці Айди Партензи. Спочатку неможливо зрозуміти, хто ці люди та як вони пов’язані із подружжям Расків. Але поступово все прояснюється та стає на свої місця. Саме це повільне розгадування таємниць стало ключовою особливістю “Довіри”.
Цитати:
“Кожне життя вибудовується довкола нечисленних подій, які або штовхають нас вперед, або різко стромлять нам палки в колеса. Роки між цими епізодами проходять за отриманням зиску або потерпанням від наслідків, аж доти не настане новий поворотний момент.”
“Моя робота – мати рацію. Завжди. А якщо я коли-небудь помиляюся, то маю задіяти всі засоби та ресурси, щоб підігнати реальність під свою помилку, яка, таким чином, перестає бути помилкою.”
“Добробут держави ґрунтується ні на чому іншому як на масовому егоїзмі, що, накопичившись, зрештою починає нагадувати так зване загальне благо. Якщо егоїстичні індивіди зберуться докупи в достатній кількості та діятимуть у єдиному напрямку, то результат сильно скидатиметься на колективну волю та спільну мету. Але за цією ілюзією громадського інтересу зазвичай забувають про один надзвичайно важливий нюанс: якщо мої потреби, прагнення й бажання збігаються з вашими, то це означає, що наша ціль не спільна, а та сама. Ось де засаднича відмінність. Моя з вами співпраця триватиме лише доти, доки слугуватиме моїй вигоді.”
“Немає жодного героїзму в захисті чужих інтересів тільки тому, що вони випадково збігаються з вашими. Співпрацю, що переслідує особисту вигоду, ніколи не варто плутати з солідарністю.”
“Немає нічого особистішого, ніж біль. Він завше стосується лише однієї особи.”
Дякую Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система за можливість прочитати роман “Довіра” Ернана Діаса.
Маю надію, що нічого не завадить нам обговорити його цього року в рамках читацького клубу “Між рядків”. Твір дійсно гідний уваги та часу!