Невиліковне захворювання з невтішним прогнозом, діагностоване в близької людини, — це одне із найскладніших випробувань в житті. Чарівних ліків не існує. Дива майже ніколи не трапляються. Люди йдуть життя в будь-якому віці. Тому задача їхніх рідних, коханих, друзів полягає в тому, щоб зробити останні місяці або дні сповненими турботи, поваги, любові.
Ця книга містить відповіді на питання “Що робити?”:
- Лікувати до останнього чи дати людині можливість просто жити
- Як бути тут і зараз, коли вже немає надії на одужання
- Як пережити погані новини й опанувати себе
- Про що і як говорити людині, життя якої згасає
- Як допомогти позбутися болю і чому це необхідно робити
- Як не втратити себе й не розчинитися у хворобі близької людині
- Як говорити про невідворотне з підлітками й дітьми
- Що таке паліативна допомога
- Як жити після того, коли ця людина пішла з життя і чи допоможе релігія віднайти опору?
І це не весь перелік питань, розкритих у “Зовсім не страшній книзі”, створеній цілою командою людей, які мають що розповісти про різні аспекти того, що знаходиться між життям і смертю. Це засновники благодійних фондів, онкопсихологи, психотерапевти, правозахисники, волонтери тощо.
Значна частина сторінок — факти про нашу загальну ненавченість підтримувати людей та їхніх близьких у втраті.
Мовчання, “все буде добре”, “а от у мене колись!”, “ти мусиш жити заради (когось, чогось)” та інші коментарі, що виникають через розгубленість, страх, елементарну відсутність емпатії — це те, що травмує тих, хто в горі або на етапі його невідворотного наближення. Тому в книзі розповідають, як бути чуйними та щиро небайдужими. Зараз це всім потрібно, адже щодня люди в Україні втрачають рідних, коханих і близьких.
“Зовсім не страшна книга” — цінна знахідка в Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система .
Читати таку книгу людині, в якої наразі все відносно добре, не означає готуватися до найгіршого, поринати в темні думки й тривоги. Хоча, зізнаюсь, я довго не наважувалась відкрити перші сторінки й почати читання.
Але, як виявилось, книга й справді не страшна. Вона поєднує реальні історії психологічного подолання випробувань, рекомендації експертів з важливих питань, у тому числі й пов’язаних з бюрократією (отримання рецептів на засоби для знеболення, наприклад). Емоційність та щирість добре поєднані тут з прагматизмом і раціональністю. Цілком природно, що кожне життя закінчується. Зараз в Україні це може статися щомиті. Тому важливо цінувати його тут і сьогодні.
Адже –
“
час — дорогоцінний і дуже обмежений. Треба використати його по максимуму.