“Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися”
Цей текст з 2022 року часто можна зустріти в дописах у соціальних мережах.
Слова, які припали до душі багатьом в Україні сьогодні, належать Віктору Франклу — видатному австрійському психотерапевту, психіатру, філософу, засновнику логотерапії, а також автору книги “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі”. Переживши ув’язнення у трьох концентраційних таборах з 1942 до 1945 року і втративши всіх найближчих, Віктор Франкл зумів зберегти волю до життя і людяність попри виснаження, моральні й фізичні знущання, які не припинялися, голод, критичні небезпеки для здоров’я, конвеєр смерті перед очима.
У книзі детально розповідає, яку трансформацію проходить людська психіка та світосприйняття загалом в умовах найвищої концентрації зла й аморальності. І навіть в таких умовах, як виявилося, є місце людяності, милосердю, вірі в майбутнє та вмінню збирати крихти внутрішніх сил, щоб здолати ще один день із кількох сотень у неволі.
Ця книга — гімн життя особисто для мене. Читаючи її, переконуєшся, що людина здатна витримати все, але за однієї умови — вона має бачити те, заради чого й кого варто жити.
Віктору Франклу надавав сил долати кожний день в ув’язненні намір продовжити роботу над науковою працею, що він її розпочав ще на волі. Також вчений мріяв зустрітися з дружиною, яка перебувала в іншому концтаборі. Однак не судилося, адже вона одразу загинула. Переживши кілька років неволі, після звільнення концтабору Дахау американцями, Віктор Франкл здобув свободу.
Але він виявився одним-однісіньким, адже лише йому з усіх найближчих людей вдалося зберегти власне життя і відбудовувати його з нуля: вчитися жити на свободі, відновлювати здоров’я, повертатися до наукової роботи, створювати нову сім’ю.
Друга частина книги присвячена логотерапії — методу психотерапії, який допомагає пацієнтові вийти зі стану екзистенційного вакууму, що утворився внаслідок відсутності розуміння мети та сенсу життя. На 52 сторінках описані основні принципи логотерапії.
Ця частина гармонійно доповнила першу та допомогла розкрити відповіді на питання, які виникали у читача.
Цитати:

“Ми, колишні мешканці концентраційних таборів, пам’ятаємо людей, які ходили між бараками, заспокоюючи інших, віддаючи останній шматок хліба. Нехай їх було лише декілька, але їхня поведінка — незаперечний доказ, що людину можна позбавити всього, крім єдиного: останньої людської свободи — обирати власне ставлення до будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях.”

“Людина може бути сміливою, гідною поваги й безкорисливою. Або ж у суворій боротьбі за самозбереження вона може забути про свою людську гідність й уподібнитися до тварини. Але вона завжди має вибір — скористатися можливістю зберегти моральні цінності чи в складних обставинах забути про них. І саме це визначає, варта вона своїх страждань чи ні.”

“Емоція, яка є стражданням, припиняє бути стражданням, щойно ми створюємо її зрозумілу і докладну картину.”

“Життя” не означає чогось туманного, воно дуже реальне та конкретне, так само як реальні й конкретні завдання для людини. Саме вони формують долю людини, особливу й унікальну для кожного. Жодну людину і її долю не можна порівнювати з іншою людиною або іншою долею. Жодна ситуація не повторюється, і кожна ситуація потребує іншого вирішення. Інколи ситуація вимагає від людини змінити свою долю вчинками. У інших випадках краще скористатися з можливості споглядати й усвідомити свої активи: іноді людина повинна просто погодитися з долею, нести свій хрест. Кожна ситуація є унікальною, і завжди є лише одне правильне вирішення проблеми.”
![]()
“Людина, котра усвідомила відповідальність, що вона несе її перед людською істотою, яка палко чекає, або перед незакінченою працею, не легковажитиме своїм життям. Вона знає, “навіщо” їй жити, і зможе витерпіти майже будь-яке “як”.
Рекомендувати цю книгу широкому колу читачів — завелика відповідальність.
Одній людині робота Віктора Франкла допоможе здобути внутрішню силу, іншій – завдасть великого болю. Все залежить від особистого досвіду… А сьогодення людей, які живуть у війні, поєднує безліч випробувань.
За можливість почитати “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі” дякую Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система
#АМЧитає#ЗаразЯЧитаю#NowImReading
