Ви знали, що книжка з дивною назвою “Компот із патисонів”- про Чернігів 90-х? То знайте.
Її написала журналістка Ольга Карі, яка виросла у Чернігові, згодом переїхала до столиці, але зберегла спогади про дитинство в нашому місті.
Це чи не найперша документальна книга про добу 90-х в Україні, і в цьому її безперечна перевага, адже зараз на часі фіксування і переосмислення тієї доби, такий суспільний тренд. Але у мене вона викликала неоднозначні відчуття.
Головне питання, на яке я поки так і не знайшла відповіді – це цільова аудиторія книги.
Спочатку мені здавалось, що вона написана для іноземців, які взагалі не мали досвіду життя у пострадянському суспільстві.
І дійсно – детальні пояснення, розписування і розжовування всього на світі – від вигляду магазинів до кришок для консервації (ніби їх зараз вже немає) здається орієнтованим на читача, який вважатиме то все за екзотику. Але ж книга видана в Україні, тут годі знайти людину, для якої консервація під жерстяними кришками була б екзотикою.
З іншого боку, спогади про дитинство надто суб’єктивні і обмежені досвідом однієї сім’ї, хоч як авторка не намагалась зробити їх узагальненими. І в цьому, мабуть, мінус і є. Якби вона чесно говорила лише про свій досвід, питань би не було. Коли ж вона пише, що ось було так у всіх – а в мене, наприклад, все було інакше – я відчуваю внутрішній спротив. Бо досвід, як не крути, завжди суб’єктивний. І свідчення однієї людини не можуть претендувати на загальність навіть в рамках міста, не те що країни.
Хоча дух епохи описаний достовірно, читаючи, я теж занурилась у своє не завжди радісне дитинство і згадала багато чого, що призабулося з часом. Але прикольно було впізнавати знайомі місця, відгадувати, в якому будинку жила авторка і відчути смак морозива “Пінгвін”, про яке вже й забула зовсім.
Загалом же книжка корисна для відновлення пам’яті, бо особисто мені нинішні часи дуже нагадують початок 90-х, отже, є що переосмислити. Але вона матиме більшу цінність, якщо буде однією з серії спогадів різних людей з різних міст і різних прошарків суспільства. Я за всебічне висвітлення теми.
Інна Адруг