22 грудня виповнюється 190 років від дня народження Марії Вілінської, відомої нам під псевдонімом Марко Вовчок, письменниці, яку вважають постаттю складною, суперечливою й загадковою.
Жінка з чоловічим псевдонімом, росіянка за походженням, але написала багато творів українською мовою. До того ж вона успішно займалася перекладацькою й видавничою діяльністю.
Нею захоплювалося багато талановитих чоловіків через її внутрішню силу та неординарність. Дотепер не вщухають дискусії щодо авторства деяких творів та перекладів письменниці.
Народилася Марія 1833 року в Орловській губернії у збіднілій дворянській родині. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові, після вибування з якого (1847 р.) оселилася у своєї хрещеної в Орлі, де познайомилася з фольклористом та етнографом Опанасом Марковичем й незабаром одружилася з ним.
Згодом Вілінська пояснить свій шлюб з Марковичем бажанням вирватися з оточення вітчима-алкоголіка та життя на утриманні багатої тітки. Завдяки клопотанням родичів Опанас Маркович отримав дозвіл повернутися з Орла, де був у засланні, в Україну. Подружжя Марковичів оселилося в Чернігові, в 1852 році у них народилася перша дитина, дочка Віра, яка незабаром померла.
З 1853 року Марковичі деякий час жили в Києві, там на світ з’явився їхній син Богдан. Живучи в Києві, Марія Вілінська займалась етнографією: уважно слухала народну мову, вивчала побут селян, робила багато записів, збирала казки та пісні. 1855 року подружжя переїхало до Немирова, де Опанасу Марковичу вдалося знайти роботу. У 1859 році Марія з сином вирушила до Санкт-Петербурга, час від часу до них приїжджав Опанас Маркович. На жаль, подружнє життя Марковичів не склалося, Опанас Васильович повернувся на Чернігівщину.
1857 року вийшла у світ перша книжка письменниці: «Марко Вовчок. Народні оповідання», надрукована в Санкт-Петербурзі в друкарні П. Куліша. До книги входило 11 творів. Одним з найкращих творів письменниці багато хто вважає повість «Інститутка» (вперше видана 1862 року). Це – соціально-побутовий психологічний твір, в якому гостро представлена проблема панської влади над простими людьми. Пиха і вередливість панів викликають обурення, чесність і доброта підневільних людей – симпатію і співчуття.
Під час перебування за кордоном у Франції, Німеччині, Швейцарії, Італії (1859-1867 рр.), Марко Вовчок познайомилася з багатьма відомими людьми, писала оповідання, повісті, нариси… 1867 року повернулася до Петербурга й почала писати російською, також перекладала на російську зарубіжні твори.
У 1872 році Марко Вовчок оселилася у Тверській губернії, де продовжувала писати російською мовою. Не стало письменниці 28 липня 1907 року.
Незадовго до смерті письменниця написала синові: «Я прожила весь свій вік, йдучи однією дорогою і не звертаючи в сторону… У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом».
