Сьогодні за планом – похід у бібліотеку.
І відгук про книгу Елізабет Ґілберт “Місто дівчат”.
По правді сказати, на полицях Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система вона мені потрапляла на очі не раз. І довго я цю книгу оминала. Чомусь вважала, що вона буде з розряду “ненав’язливо повчити життю”. А я таке не люблю.
Зрештою, все ж вирішила взяти почитати.І книга мені дуже, ну дуже припала до душі.Читала різні відгуки про “Місто дівчат”. Що вона про дорослішання, про свободу вибору, право жінки жити так, як хочеться. Ну не знаю…Для мене ця книга передусім – про війну (як дивно – гірке ахаха).
19-річна Віві у 1940 році приїздить із маленького американського містечка у блискучий Нью-Йорк. Десь там уже йде Друга світова. Але США в неї ще не вступили, а Віві не надто переймається новинами. Адже життя, що вирує в театрі, є куди цікавішим. І вона пірнає з головою в усі можливі розваги (а часом – навіть за межами здорового глузду).
Та хіба можна стриматися, коли всі навколо прагнуть надихатися, нагулятися, накохатися в передчутті війни? От-от, уже скоро… Вона вже зазирає у вікна…
А поруч – такі неймовірно гарні актриси, перед чарівними ніжками яких, здається, стелеться саме життя. Успіх, блискітки, нескінченна кількість вечірок. Звісно, що молоденька дівчинка бачить у пайєтках – діаманти.
Чи засуджую я її за аморальність? Ні. Зрештою, доки людина не шкодить нікому, крім себе, це її особиста справа, як жити.А далі – невідворотна війна.Так, у Нью-Йорку вона також була, хоч і без бойових дій. На те й світова війна, щоб нікуди не можна було від неї втекти аж по всій кулі.
Потім – повоєння. Тема, яка мене також цікавить. Знову люди гарячково хапаються за життя. Швидше, швидше надолужити втрачені роки! І водночас – скільки навколо поламаних доль.
Ні, війну не можна просто витерти, як бруд. Немає такого засобу, на жаль (і так, я все одно без надії сподіваюся, що в нас усе буде інакше).
А героїня, Віві? Із нею все гаразд. Розповідь іде від її імені вже у віці далеко за… Люблю такі книжки, коли одразу зрозуміло, що головний герой лишиться живим. Так, я також психована й нервова. Тож ціную авторів, які з першої сторінки заспокоюють.
Дякую бібліотеці, книга прекрасна! Рекомендую. Легка, але багатопланова.